Біля узбережжя Туреччини на затонулому кораблі віком близько 2100 років виявили велику партію коштовного керамічного посуду, призначеного для заможних римлян. Особливість знахідки в тому, що подібну кераміку з Росуса згадував у своїх листах Цицерон, хоча доказів, що знайдений посуд належав саме йому, немає.
Серед піднятих артефактів були 122 тарілки та таці різних форм і розмірів. Частина посуду, ймовірно, призначалася для подавання горіхів, супу, риби та інших страв.
Дослідники припускають, що судно прямувало з Росуса до Риму, коли потрапило у шторм, сіло на мілину та затонуло. Зараз його рештки лежать на глибині приблизно від 42 до 55 метрів.
Особливу увагу привернуло можливе походження кераміки. Росус був одним із центрів її виробництва і згадується у працях Цицерона, який у листі до свого друга Аттікуса близько 50 року до нашої ери писав, що замовив для нього посуд із цього регіону.
Це не означає, що знайдений вантаж був пов’язаний безпосередньо з самим Цицероном. Проте археологам вдалося зіставити реальні артефакти з письмовою згадкою про той самий тип дорогого посуду.
Професор класичної філології та історії Північно-Західного університету Тако Терпстра назвав таку концентрацію кераміки одного типу рідкісною. За його словами, саме велика кількість однакових виробів робить знахідку особливо цінною для дослідників.
Монети, знайдені на борту, допомагають точніше визначати вік затонулого судна. Сам посуд за характерними ознаками відносять до регіону, який сьогодні охоплює південну Туреччину та північ Сирії.
Терпстра зазначив, що ця кераміка призначалася не для звичайних римських родин, а для заможної публіки. За рівнем престижу він порівняв її із сучасним дорогим фарфором.
Саме високий статус такого посуду може пояснювати, чому його згадував Цицерон. Для римської еліти кераміка з певних виробничих центрів могла бути предметом престижу та ознакою достатку.
Добре збереження знахідки пояснюють способом пакування вантажу. Міністр культури та туризму Туреччини Мехмет Нурі Ерсой повідомив, що перед укладанням посуду в дерев’яні ящики проміжки між предметами заповнювали глиною.
Терпстра припустив, що йшлося про м’яку необпалену глину. Після затоплення корабля вона могла фактично законсервувати кераміку та забезпечити її незвично добрий стан через понад дві тисячі років.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover