Сиве волосся може бути не лише ознакою старіння, а й побічним результатом захисної реакції організму на пошкодження ДНК. Досліди на мишах показали, що клітини, відповідальні за пігмент волосся, інколи припиняють відновлюватися, щоб не накопичувати небезпечні мутації.
У центрі дослідження опинилися стовбурові клітини меланоцитів, які розташовані у волосяних фолікулах. Саме вони поповнюють запас клітин, що виробляють пігмент і визначають колір волосся та шкіри.
У нормальних умовах ці стовбурові клітини проходять цикли активності та відпочинку, підтримуючи пігментацію волосся. Однак із віком і під впливом зовнішніх чинників у них накопичуються пошкодження ДНК.
Такі зміни можуть виникати через ультрафіолетове випромінювання, хімічні речовини або природні процеси клітинного метаболізму. Частина пошкоджень пов’язана зі старінням, а частина може підвищувати ризик розвитку раку, зокрема меланоми.
Дослідники з’ясували, що після певних типів пошкодження ДНК стовбурові клітини меланоцитів можуть запускати процес так званої сено-диференціації. У такому випадку вони безповоротно перетворюються на зрілі пігментні клітини й зникають із резерву стовбурових клітин.
Через поступове виснаження цього резерву волосся починає втрачати колір і сивіти. Водночас такий механізм може перешкоджати накопиченню клітин із потенційно небезпечними мутаціями.
Саме тому дослідники розглядають сивину як можливий побічний ефект одного із захисних механізмів організму. Йдеться не про те, що сиве волосся саме захищає від раку, а про процес, який може видаляти пошкоджені клітини.
Експерименти також показали інший сценарій. Після впливу сильних канцерогенів або ультрафіолетового випромінювання пошкоджені стовбурові клітини іноді не переходили до сено-диференціації.
Натомість сигнали з навколишніх тканин могли стимулювати їх до відновлення і подальшого поділу навіть за наявності генетичних пошкоджень. Саме такий шлях може створювати умови для появи меланоми.
Науковці описують ці два сценарії як протилежні варіанти долі однієї й тієї самої популяції клітин. В одному випадку пошкоджена клітина залишає резерв і сприяє появі сивини, в іншому — продовжує ділитися та потенційно може стати основою злоякісного процесу.
Водночас дослідники наголошують, що сивина сама по собі не свідчить про низький ризик раку і не є його профілактикою. Вона лише може відображати роботу механізму, за допомогою якого організм позбавляється частини потенційно небезпечних клітин.
Є й суттєве обмеження: основні докази отримані в експериментах на мишах. Потрібні окремі дослідження за участю людей, щоб з’ясувати, чи працюють стовбурові клітини меланоцитів у людському організмі за таким самим принципом.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover