Загадкова золота куля, яку дослідники знайшли на дні Тихого океану ще у 2023 році, нарешті отримала наукове пояснення. Після трьох років досліджень аналіз ДНК показав, що незвичайний об’єкт діаметром близько 10 сантиметрів пов’язаний із гігантською глибоководною актинією, хоча деякі його особливості досі залишаються загадкою.
У 2023 році під час дослідження глибоководних районів затоки Аляска американські океанологи натрапили на незвичайний об’єкт. Він був прикріплений до підводної скелі та мав яскраву золотисту поверхню, яка відбивала світло.
Знахідку виявили під час експедиції Національного управління океанічних і атмосферних досліджень США (NOAA). Для картографування океанського дна використовували дослідницьке судно Okeanos Explorer та дистанційно керований підводний апарат.
Об’єкт привернув увагу вчених своєю незвичною формою та блискучою поверхнею. На перший погляд він нагадував невелику золоту кулю, яка невідомо як опинилася на морському дні.
Дослідники вирішили підняти знахідку на поверхню. За допомогою роботизованої руки та присоски підводний апарат обережно відокремив її від скелі й доставив на судно.
Під час першого огляду з’ясувалося, що діаметр кулі становить приблизно 10 сантиметрів. Вона мала волокнисту структуру, схожу на шкіру, і великий отвір з одного боку.
Навіть після підняття з води об’єкт зберігав золотисте забарвлення та блискучу поверхню. Однак встановити його походження лише за зовнішнім виглядом науковці не змогли.
Згодом знахідку передали до Національної лабораторії систематики NOAA Fisheries, що працює при Національному музеї природничої історії Смітсонівського інституту у Вашингтоні.
Там дослідники застосували комплексний підхід, поєднавши мікроскопічне вивчення тканин із генетичним аналізом. Перші результати дозволили звузити коло можливих пояснень.
Електронний мікроскоп показав, що тканина загадкової кулі містить хітин. Ця речовина входить до складу твердих структур багатьох безхребетних тварин, зокрема зовнішніх покривів комах.
Ще важливішою виявилася наявність спіроцист — особливих клітин, характерних для жалких тварин. Це дозволило пов’язати знахідку з типом Cnidaria.
До цієї групи належать понад 11 тисяч видів водних безхребетних, зокрема медузи, корали та морські анемони, яких також називають актиніями.
Однак остаточно встановити походження об’єкта виявилося непросто. Його поверхня була вкрита численними мікроорганізмами, які ускладнювали аналіз генетичного матеріалу.
Через сторонню ДНК початкові дослідження не дали достатньо чіткої відповіді. Науковцям довелося застосувати глибше секвенування геному, щоб визначити походження тканин.
Саме цей метод допоміг розкрити основну загадку. Дослідники виявили значну кількість генетичного матеріалу гігантської глибоководної актинії Relicanthus daphneae.
Подальший аналіз дозволив встановити, що золота куля, найімовірніше, була кутикулою — особливим виділенням, за допомогою якого ця морська тварина прикріплюється до підводних скель.
Знахідка також дала підстави припустити, що Relicanthus daphneae може бути рухливішою, ніж вважалося раніше. Адже об’єкт виглядав так, ніби актинія залишила його на скелі та перемістилася в інше місце.
Водночас не всі особливості золотої кулі вдалося пояснити. Зокрема, дослідники досі не знають, чому вона має настільки виразне золотисте забарвлення.
Нез’ясованим залишається й походження великого отвору в її поверхні. Науковці поки не встановили, чи він виник унаслідок розкладання тканин, чи є природною особливістю будови цього утворення.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover
