Яскраві пальта, шляпки в тон, компактні сумки та навіть парасолі певного кольору були для Єлизавети II не просто елементами стилю. Її гардероб роками працював як продумана система, яка допомагала бути помітною в натовпі, передавати дипломатичні сигнали та відповідати суворому королівському протоколу.
Однією з найпомітніших рис стилю королеви були насичені кольори. Вона могла з’явитися у рожевому, зеленому, блакитному, жовтому чи фіолетовому, але така любов до яскравих відтінків мала цілком практичне пояснення.
Під час офіційних заходів Єлизавету II часто оточували тисячі людей. Саме тому її одяг мав бути добре помітним навіть із великої відстані.
З часом сформувалася впізнавана формула: пальто або костюм чистого кольору та шляпка в тон. У Royal Collection Trust пояснюють, що такий підхід допомагав монархині залишатися максимально помітною під час публічних заходів.
Особливо ретельно гардероб готували до закордонних поїздок. У кольорах, тканинах і декорі могли з’являтися символи країни, яку відвідувала королева.
Під час державного візиту до Пакистану у 1961 році Норман Гартнелл створив для Єлизавети II білу сукню з виразними смарагдово-зеленими деталями. Саме ці кольори були пов’язані з державним прапором країни.
Під час підготовки туру Індією, Пакистаном і Непалом королева особисто попросила використати жовтий атлас в одному з образів. У цих культурах жовтий колір асоціювався зі здоров’ям і добробутом.
Саме тому стиль Єлизавети II часто описують як diplomatic dressing. Одяг для неї був частиною комунікації не менше, ніж офіційні промови.
Навіть шляпки підпорядковувалися чітким правилам. Вони не мали закривати обличчя, адже люди повинні були добре бачити монархиню під час зустрічей.
Тому дизайнери уникали надто широких полів і громіздких конструкцій. Для кожної шляпки королева також мала відповідні шпильки, які допомагали надійно зафіксувати її у вітряну погоду.
Ще одним незмінним елементом образу була компактна структурована сумка. Єлизавета II роками віддавала перевагу класичним моделям, зокрема британського бренду Launer.
Сумки найчастіше були чорними або білими, а для вечірніх виходів — сріблястими чи золотими. Колишній керівник Launer Джеральд Бодмер згадував, що без сумки королева не почувалася повністю одягненою.
Попри величезний гардероб, Єлизавета II не боялася повторювати речі. Деякі комплекти вона носила багато разів протягом десятиліть.
Окремі ансамблі могли з’являтися на ній до 20 разів приблизно за 30 років. Тобто повторне використання одягу було для неї нормою задовго до того, як відповідальне споживання стало окремим модним трендом.
Продуманими були навіть парасолі. Із кінця 1960-х років королева користувалася прозорими моделями Fulton, які не закривали її від людей і фотографів.
Згодом для неї почали виготовляти парасолі з кольоровими деталями, підібраними під конкретний образ. Так само практичними були й туфлі на стійких підборах середньої висоти, які дозволяли годинами перебувати на офіційних заходах.
Архівні ескізи та листування показують, що Єлизавета II сама активно брала участь у створенні свого гардероба. Вона могла обирати тканини, кольори та коригувати окремі деталі.
Саме така продуманість і зробила її стиль настільки впізнаваним. Силуети змінювалися небагато, зате колір, брошь, тканина або невелика деталь могли передавати окремий сигнал.
Через чотири роки після смерті Єлизавети II її гардероб продовжують вивчати не лише як частину особистого стилю, а й як окремий пласт британської модної та політичної історії.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover